Довіра — валюта допомоги: як працює ініціатива «Дрони за Україну»

Ініціатива "Дрони за Україну" стала яскравим прикладом того, як українська діаспора, спільно з громадянським суспільством Чехії та Словаччини, здатна не лише збирати мільйони на допомогу ЗСУ, а й об’єднувати довкола себе лідерів думок, бізнес і навіть президентів. Цей матеріал — розмова з Олесем Шокало, співзасновником організації "Українська традиція", про силу довіри, особливості роботи з донорами та бізнесом, виклики в умовах спаду інтересу до війни, і те, як українці стають своїми у чеському середовищі.

— Нещодавно вас було помічено на спільній фотографії з президентом Чехії Петром Павелом. Хотілося б дізнатися про ваш шлях, що привів до цієї світлини?— Це фото зроблене в межах нашої ініціативи “Дрони за Україну”, яку започаткувала наша організація “Українська традиція” та “Європейський конгрес українців” . Ми допомагаємо Україні з 2014 року, але значно активніше почали діяти після повномасштабного вторгнення. Ініціативу "Дрони за Україну" ми розпочали до другої річниці повномасштабної війни разом з Богданом Райчинцем і Тарасом Костюком. Cаме Богдан також присутній на фото. Це дуже символічно, адже ми в трьох реалізували багато спільних проєктів. Тоді ж ми організували захід до другої річниці вторгнення. Це стало можливим завдяки співпраці з впливовими чеськими громадськими організаціями і саме з цієї нагоди ми ініціювали збір коштів на дрони. За рік вдалося зібрати майже 2,5 мільйона крон. Цьогорічний захід був співорганізований “Європейським конгресом українців” в партнерстві з “Člověk v tísni”, “Paměť národa”, “Díky, že můžem”, “Milion chvilek pro demokracii”. Можна сказати, що унікальність цієї події полягає в тому, що вона стала найбільшою у своєму роді в світі. Сьогодні, спілкуючись з українськими дипломатами в Празі, вони підтвердили, що в жодній іншій країні не було такого успішного прикладу підтримки. Але головне, що ця підтримка і солідарність — надходить саме від чеського громадянського суспільства. Щодо самої світлини: торік ми також зробили спільне фото з паном президентом за лаштунками заходу. Тоді ми подарували йому наш шеврон та гільзу з боїв за Південь — зокрема з району Гуляйполя, де тривало визволення українських територій. А цього року ми передали йому прапор.

— Щодо ваших шевронів, розкажіть про символізм на них?— Спочатку там був Маттергорн, тому що серед українців тут було багато альпіністів і ця вершина асоціюється з альпінізмом, та квітка едельвейс, і льодоруб. Також там є прапор України і Чеxії. Що і символізує нас українців, що проживають у Чехії. У мене сестра — академічна художниця. Ми звернулися до неї з проханням намалювати для нас герб або емблему. Це було приблизно 8–9 років тому. А з огляду на те, що моя дружина — зі Словаччини, і частина нашої діяльності відбувається там, Маттергорн ми замінили на Крівань — це словацька національна вершина. Найцікавіше, що з початком повномасштабного вторгнення ми отримали потужну підтримку саме зі Словаччини і ця підтримка триває досі. Тож сьогодні ця емблема стала, по суті, символом чесько-словацької солідарності з Україною.

— Чи можна сказати, що словаки починають вибувати з тієї коаліції?— Ну, знову ж таки, це дуже показовий приклад того, що є політика, тобто позиція окремих політичних сил, яким симпатизує певна частина суспільства; але є й інша — активна, свідома. Навіть у нашому зборі більша частина коштів надійшла саме зі Словаччини. Ми це точно знаємо — були конкретні донори, які представляли різні середовища: і громадські, і приватні ініціативи. Тому, попри політичний курс деяких лідерів, словацьке громадянське суспільство продовжує дуже потужно підтримувати Україну.

— Щодо вашого збору, переважно пожертви надходять від конкретних донорів, чи більшість коштів збирається завдяки масовій підтримці?— Скажімо так, нікому не було легко. Якщо згадати перші місяці, наші чеські друзі та колеги збирали стільки допомоги, що подекуди навіть не знали, що з нею робити. Та хвиля вже спала, її в такому масштабі більше немає. Але я би сказав так: Так, це вже не така масова хвиля, що одразу мільйони. Люди переказують по 100, 200, 300 крон. Але головне — вибудовувати довіру. Спілкуватися з тими, хто вже має симпатію до України, хто розуміє глибину та сенс підтримки. Усе тримається на довірі — аби вони могли довірити вам свої кошти. Тому ми зосереджуємося на системній, індивідуальній роботі з різними організаціями. Через це на наші збори й надходять суттєві ресурси — зокрема від великих чеських компаній. Але, на жаль, ми не можемо їх публічно називати, бо вони самі цього не бажають. Це справді великі компанії, які жертвують конкретні речі: 3D- принтери, планшети, генератори, тепловізори — дуже цінне обладнання.

— Ще стосовно самих дронів — у вас є власне виробництво, чи як це працює?— Щодо дронів, у нас система досить проста. Є чеська компанія котра нам продає дрони і організовує весь процес. Тож, хоч ми й не маємо власного виробництва, закупівля виходить настільки вигідною, що кінцева вартість майже така сама, якби ми купували їх в Україні. І йдеться про повний комплект — разом із батареями.

— Що тримає ваш запал займатись корисною справою для України?— У першу чергу, мене тримає Україна. І велика подяка моїй сім’ї, яка дає мені цю можливість. Мій головний пріоритет — допомога Україні. У Чехії є народний напій Kofola. Зараз це гасло вже не так активно використовують, але раніше воно було дуже популярне: "Якщо ти це любиш, то немає про що думати." Після початку повномасштабного вторгнення для мене настав саме той момент, коли ти чітко розумієш, що хочеш діяти і починаєш шукати можливості, як це зробити. Життя так склалось, що я мав більше часу і свободи, щоби допомагати Україні ефективніше. Так це й стало моєю основною роботою. Окрім цього, я намагаюся показувати людям здоровіші форми збереження коштів — у золоті, сріблі та криптовалютах. Я є партнером найбільшої чеської компанії GoldenGate. Також допомагаю українським компаніям адаптуватися до нового середовища в Чехії. Мене тут уже сприймають (майже) як свого, адже я прожив у цій країні 31 рік. А розуміння чеського менталітету — це велика перевага. Це дуже важливо у спілкуванні з власниками та керівниками місцевих компаній, бо для чехів справді важливо, щоби ти не виглядав стороннім елементом.

— Ви як людина, яка має стосунок до бізнесу і працює з українськими компаніями, на вашу думку, який бізнес найкраще характеризує українців? Які особливості ведення бізнесу українцями?— У першу чергу, після повномасштабного вторгнення тут, у Чехії, з’явилося багато українських ресторанів, і це справді ті місця, куди не соромно зводити чехів. І таких місць відкривається дедалі більше. Це вже не просто "щось українське", це справжній досвід — і за атмосферою, і за якістю, і за естетикою. Якщо ж говорити про особливості ведення бізнесу, то тут дуже цікаво спостерігати контраст між українським та чеським підходами. В українців значно вищий темп. Наприклад, якщо виникає якесь питання, — дзвінок у суботу чи неділю о 9-й вечора — це цілком нормально. Бо “треба вирішити”. А для чеха це шок. У них є чітке розділення: ось робочий час, а ось мій особистий простір. Тому якщо українські підприємці хочуть інтегруватися в чеське бізнес-середовище на довгострокову перспективу, потрібно пам’ятати: вони грають на чужому полі. І це поле дуже сильно "грає вдовгу". Тут важлива системність, сталість, і перш за все — довіра. Чехи загалом доволі закрите середовище. Просто так вони до себе нікого не пускають. Але, знову ж таки, треба визнати — і це самі чехи скажуть: “Якби не українці, хто би будував Чехію?” Бо якщо раніше це сприймалося винятково в контексті мануальної праці, то сьогодні українців дуже багато і в технічних, професійних, наукових секторах. Технарі, медики, лаборанти, фізики, хіміки — про них не часто говорять, бо їх не видно, але вони є, і вони роблять свій внесок у розвиток країни.

— А от які позитивні сторони притаманні українському бізнесу, які рідше зустрічаються серед чехів?— Це, насамперед, флексибільність, проклієнтський підхід і здатність до швидкого масштабування. В Україні бізнеси дуже динамічні, і це величезна перевага. Якщо ми порівняємо з Чехією, то тут все відбувається значно плавніше, поступово і прогнозовано. А в Україні — все по-іншому. У нас не можна будувати плани на 4-5 років вперед, бо ситуація постійно змінюється. Але в цьому є і свій позитив: українці набагато швидше пристосовуються до змін на ринку, до нових потреб. Це дає нам можливість бути більш гнучкими, орієнтуватися на нові можливості і реагувати на виклики. І ось це "зіткнення двох світів" — інколи це не зовсім сумісно. Для того, щоб ці процеси були більш ефективними, важливо мати глибше розуміння контексту, в якому працюєш.

— І на завершення, розкажіть як люди можуть підтримати вашу ініціативу? — Дуже цікаво що X (Twitter) забанила нашу сторінку після трьох тижнів її існування. Так що на разі це сторінка у Facebook і donio.cz. Остання, це платформа, де проходить сам збір. І важливо, що donio дає офіційне підтвердження жертводавцям, яке може бути використано через бухгалтерію офіційно як фінансова витрата, яка буде відмінусована від податку на прибуток, що є важливим чинником для європейських фірм.